У Кіпрі зростає інтерес до застосування штучного інтелекту у процесах прямої демократії, однак це викликає занепокоєння через ризики утиску політичних розбіжностей. Експериментальна «машина Габермаса», створена Google DeepMind, пропонує алгоритмічний підхід до досягнення консенсусу серед громадян, що нібито має пом'якшувати гострі політичні конфлікти.

Проте критики наголошують, що демократія неможлива без конфронтації та протистояння, а штучне упорядкування дискусій може стерти важливі відмінності й замінити живу політичну боротьбу штучним «одностайністю». Приклад команди Mirai з Японії, яка використовує чатбот для збору ідей виборців, показує потенціал цифрової демократії, проте також викликає питання про роль нових посередників — платформ, алгоритмів і соцмереж.

Всі ці дебати особливо актуальні для Кіпру, де складні соціальні та політичні протиріччя, наприклад у питанні вирішення кипрської проблеми, не можна просто звести до простого голосування або «машинного» консенсусу. Воля народу не є ні одиничною, ні бінарною, і штучний інтелект не повинен замінювати живу політичну дискусію та різноманіття думок.