Паралельний аналіз парламентських виборів у Вірменії показує приклад мирного примирення з минулим та руху вперед. Перемога прем'єр-міністра Ніколи Пашиняна закріплює курс країни на зменшення залежності від Росії та зближення з ЄС, а також на пошук миру з сусідами — Азербайджаном і Туреччиною.

Незважаючи на тиск з боку Росії, Вірменія ризикнула змінити зовнішню політику, підкресливши втрату довіри через події в Нагірному Карабаху. Водночас, починається делікатний дипломатичний процес відновлення зв’язків із Туреччиною, включно з можливим відкриттям прикордонних пунктів, що були закриті понад століття.

Цей приклад особливо важливий для Кіпру, де новий президент Нікос Христодулідес стоїть перед завданням відновлення переговорів щодо кіпрського питання. Вірменський досвід показує, що для досягнення прогресу необхідні політична мужність та стратегічне бачення, які можуть допомогти подолати історичні розбіжності й будувати спільне майбутнє.