Політичне життя більшості країн переживає глибоку трансформацію: зростають відмова від участі у голосуванні, підтримка антиелітних сил і радикально правих партій, а також загальна недовіра до інститутів, що робить голосування надзвичайно емоційним. Традиційна ліво‑права опозиція втрачає провідну роль — вісь «елітні проти антиеліти» часто стає вирішальною, а особистість лідера набуває первинного значення, що робить виборчу поведінку більш нестабільною.

На це вплинули глобалізація, економічні кризи, зростання нерівності, міграційні потоки і цифрова трансформація, яка загострила усвідомлення корупції та непрозорості. Абстиненція, що іноді сягає 50% від зареєстрованих виборців, нерівномірно розподілена (молодь і соціально вразливі групи голосують рідше), тому результати переважно формуються старшими й заможнішими виборцями, що опосередковано посилює праві сили. Соціальні мережі підсилюють емоційність, але особисті контакти й місцеві кампанії залишаються важливими, зокрема й на Кіпрі.