Туреччина та її проксі на окупованій півночі Кіпру продовжують встановлювати контроль над регіоном, поглиблюючи економічну залежність від Анкари. Ця стратегія включає масштабні проєкти у сферах водопостачання, енергетики та інфраструктури, що робить окуповану частину острова все більш залежною від Туреччини.

Анкара активно просуває програму тюркизації, що, по суті, закріплює факт окупації. Водночас це ускладнює мирне врегулювання конфлікту на Кіпрі, оскільки контроль над критично важливими ресурсами та проєктами перетворює окуповані території у фактичний інструмент турецького впливу.

Попри цей тиск, з боку північнокіпрських політиків відсутній суттєвий спротив, окрім кількох сміливих активістів і журналістів. Уряд Республіки Кіпр зосереджується на створенні умов, які могли б стримати експансіоністські амбіції Туреччини та сприяти поверненню контролю над островом у межах міжнародного права.