У червні 2026 року в Версалі було підписано Меморандум про взаєморозуміння (MoU), який припиняє активні бойові дії між США та Іраном, встановлюючи тимчасове 60-денне перемир’я. Цей документ, результат посередництва в Ісламабаді, став наслідком економічного тиску, адже США не змогли витримати втрати від енергетичного шоку, блокади морських шляхів та зростаючого внутрішнього боргу. Ключові поступки включають зняття блокади Перської затоки, відновлення експорту іранської нафти та розблокування 100 мільярдів доларів заморожених активів.

Однак угода є тимчасовою і не вирішує основних суперечок, включно з територіальними питаннями в Лівані, правами на водні зони та контролем за ядерною програмою. Ризик зриву перемир’я залишається високим, що обмежує можливості подальшого дипломатичного врегулювання. У міжчасі, наслідки війни загострили глобальну фрагментацію: країни дедалі більше відходять від західних фінансових систем, посилюючи регіональні блоки, як БРІКС і Шанхайська організація співпраці.

Для Кіпру нова геополітична реальність підвищує вразливість, оскільки американська військова підтримка зменшується, а загроза з боку Туреччини зростає. Стратегічні домовленості з США та Францією передбачають скоріше утримання позицій, ніж гарантовану безпеку, що робить острів важливим форпостом для відступаючих західних сил.